«Перекладаю кожне незнайоме слово у фільмі». IT-спеціалісти – про ефективні методи вивчення англійської - SEO Blog - все про пошукову оптимізацію та веб розробку українською.

«Перекладаю кожне незнайоме слово у фільмі». IT-спеціалісти – про ефективні методи вивчення англійської

Запитали IT-спеціалістів, як вони самостійно вивчають англійську та підтримують її рівень. Зібрали історії про найбільш дієві методи — від перегляду фільмів з перекладом кожного незнайомого слова до прослуховування записів своєї вимови.

Ілюстрація Уляни Патоки

Перегляд фільмів та читання англійською без фокусу на граматиці

Дмитро Скороход , Senior iOS Developer в YSV Digital

Зараз мій рівень англійської Upper-Intermediate (за останнім тестом на роботі), але за письмову та розмовну частину іспиту я отримав Advanced, граматика та сприйняття на слух у мене дещо гірші.

Мій шлях вивчення англійської доволі нестандартний: я не вивчав її в школі (там викладали лише німецьку), а робив це самостійно — почав у 17 років, а в 31 рік досягнув Upper-Intermediate. Cпочатку в університеті потрапив до групи, де англійську вивчали з нуля, але мені було складно, тому що інші студенти вже мали якісь навички, а я ні. Потім служив в армії, де у нас була година на день, коли ми могли займатися чим завгодно — у цей час я вчив англійську. Іноді навіть у казармі вголос пропрацьовував вправи. Звичайно, інші солдати з мене сміялися, але одного дня командир роти, який навчався в університеті, попросив мене робити за нього домашні завдання з англійської. Я дуже зрадів, тому що для мене це була можливість мати ще більше часу для того, щоб практикувати мову. Займаючись в армії, я йшов за книжкою «Англійська крок за кроком» авторів Бонк, Левіна та Бонк — це класичний підручник з англійської.

Коли звільнився з армії, почав вивчати мову через перегляд фільмів із субтитрами, і досі це роблю. Вважаю, що це дуже ефективний метод, адже в фільмах ви можете почути вимову, інтонацію, живу мову. Я перекладаю кожне незнайоме слово: зупиняю фільм і дивлюся, що це означає. Звичайно, трохи напружує, коли у стрічці є багато незрозумілих слів — доводиться часто зупиняти перегляд, але це і є найкорисніше. Потрібна певна витримка, але я навчився отримувати задоволення від такого формату перегляду. Для людини, що має невеликий словниковий запас, перегляд півторагодинного фільму може розтягнутися на 5 годин. Звісно, все залежить від фільму, але коли перекладаєш слова, то дивитися будеш точно більше, ніж півтори години.

У вивченні нових слів мені дуже допоміг метод Іллі Франка , який полягає в тому, що слова найкраще опановуються шляхом багаторазового повторення. Тобто не потрібно щоразу виписувати незнайомі слова та завчати їх — краще просто дивитися кіно, зупиняти й перекладати незнайому лексику. Якщо слово трапляється один раз, ти його перекладаєш і можеш забути, але якщо доведеться перекласти його вдруге, втретє, вчетверте — воно точно запам’ятається.

Окрім цього, я читаю книжки та статті англійською. Наприклад, про все, що стосується моєї роботи, читаю виключно англійською, найчастіше на сайті raywenderlich . Якщо раніше я обирав лише технічну літературу, то нещодавно додав художню. Під час читання також перекладаю всі незнайомі слова. А ще, аби покращити навички письмової англійської, я звертав увагу на те, з яких букв складаються слова. Зазвичай, коли ми читаємо швидко, не зосереджуємося на окремих символах, і це порушує навчальну функцію читання. Тож я привчав себе читати по символах англійською, щоб запам’ятати, як пишуться слова.

Щодо граматики, то опанувати її на базовому рівні допомогли книжки Бонк, Левіна та Бонк. Я опрацював два томи з першої сторінки до останньої й виконав усі вправи. Далі підвищував граматичний рівень на курсах. Крім цього, я не приділяв великої уваги граматиці. Я певен, що коли ви слухаєте живу мову, спілкуєтеся з носіями, дивитеся фільми, ви вловлюєте саму суть того, як слід розмовляти цією мовою. До речі, українську я також вчив самостійно, тому що до 3-го класу жив в Україні, потім переїхав з родиною до Росії та закінчив школу там. Довелося українську опанувати вже після закінчення школи, і мені це вдалося, зараз спілкуюся виключно нею. Я взагалі не вивчав українську граматику, але це не заважає мені вільно розмовляти. І той шлях, який я проходив з українською, допоміг зрозуміти, яким чином треба взагалі вчити мови, зокрема й англійську. Вважаю, що не слід зосереджуватися на граматиці, натомість варто зосередитися на тому, щоб виокремлювати патерни мови з реального життя та намагатися їх відтворювати.

Мій рівень значно покращився, коли я став більше використовувати англійську в роботі та брати участь у спікінг-клубах від компанії, в тому числі з нейтів-спікерами. Але окрім цього, розвитком усної англійської я займаюся й самостійно на практиці: регулярно спілкуюся нею на роботі з клієнтами та послуговуюся в подорожах. Та найкраща моя розмовна вправа — це співбесіда у Facebook цього року. У мене було одне інтерв’ю з HR і два з програмістами. Кодингові проблеми я мав, а от з англійською — ні, бо добре підготувався.

Намагаюся займатися англійською щодня 1 — 2 години на день. Зараз, наприклад, взяв собі за правило 1 — 2 години на день читати Марка Твена в оригіналі.

Переслуховування аудіозаписів свого усного мовлення

Тетяна Весна , Senior ERP Consultant в Enavate

Я вивчаю англійську самостійно вже багато років, тому що погано вчила її в школі та університеті — довелося надолужувати все на роботі. Раніше я переважно займалася з репетиторами в групі на 2 — 3 особи кілька днів на тиждень. Таким чином мені вдалося підтягнути рівень англійського з дуже поганого до такого, що мене взяли на роботу до американської компанії. Зараз у нас в офісі також є курси, на яких викладач індивідуально підбирає програму навчання для кожного.

Окрім цього, я користуюся кількома методами для покращення письмової та розмовної англійської самостійно.

По роботі мені доводиться часто вести переписку англійською, тож я встановила в браузер додаток Grammarly, який перевіряє мої тексти і допомагає поставити письмову англійську. Додаток виправляє помилки, підбирає правильні артиклі, виправляє неправильні колокації тощо. Програма дозволяє відстежувати прогрес і показує, як змінилася твоя середня кількість помилок у тексті. Я користуюся Grammarly вже півтора року й можу сказати, що прогрес дійсно суттєвий. До того ж, це допомагає і в усній мові правильно використовувати граматику, бо в голові вже є готові шаблони.

Я користуюсь Google Translate, але не лише для перекладу, а й для того, щоб прослуховувати текст, який читає робот. Знаю, що не всі цим користуються, але це дуже ефективно, аби поставити правильну інтонацію та вимову. Інтонація в англійській — це дуже важливо, особливо якщо ти хочеш звучати більш природно. Помітила, що цей метод значно мені допомагає.

Ще одна корисна штука — сайт Context Reverso , який допомагає правильно створювати колокації. У тебе може бути ідеальна граматика, але коли використовуєш колокації, характерні для російської, це звучить досить дивно. Тож я послуговуюсь цим сайтом, щоб шукати адекватні переклади. Головне — відразу їх використовувати, аби нові словосполучення закарбувалися в пам’яті. Оскільки я спілкуюся англійською лише по роботі, то часто використовую цей сайт, коли треба вести переписку, і відразу ж застосовую нові словосполучення на практиці.

Нещодавно я почала робити аудіозаписи своєї усної мови, а потім переслуховувати їх і виправляти помилки. Викладачка радила мені це вже давно, але почала я буквально кілька тижнів тому, коли це знадобилося в роботі. Зараз я працюю на проєкті, в якому маю надавати користувачам документацію. Якщо раніше ми робили це у форматі вордівського файлу, і це потребувало багато часу, то тепер вирішили зменшити витрати та надавати документацію у вигляді відеофайлів, що супроводжуються коментарями. І коли ти вперше створюєш відеофайл і записуєш власні коментарі, а потім слухаєш це все — звучить жахливо. Доводиться записувати коментарі ще раз і виправляти помилки у мові. І так — не один раз. Десь на п’ятий це вже на щось схоже. Вважаю, що це взагалі найефективніший спосіб.

Підручники, читання статей та заняття в групі

Артем Шевченко , Software Engineer в Extenda Retail

Я з дитинства цікавився іноземними мовами, але вони ніколи не давалися мені легко. Нині я працюю в багатонаціональній команді, де щодня маю чимало відеозустрічей та дзвінків англійською (зокрема, спонтанних), які вже зовсім мене не лякають, а керівництво відзначає мої гарні комунікаційні навички та софт-скіли. Гадаю, мій рівень зараз С1, але щоб сказати точно, треба скласти тест. Сам цьому дивуюсь, бо ще якихось 3 роки тому все було зовсім інакше. Якщо хтось так само має складнощі з вивченням англійської, готовий поділитися тим, що допомогло свого часу мені.

Мої шкільні уроки англійської були на рівні «ландан із зе кепітал» чи «хуз он д’юті тудей», тут усім відома ситуація: після закінчення школи ніби й гарну оцінку в атестаті маєш, а сам ні бе ні ме. В універі ситуація була не краща, оскільки в технічному виші (КПІ, ФІОТ) англійська — предмет далеко не профільний. На той час я захоплювався музикою і почав вчити та перекладати англомовні пісні, що трішки допомагало прокачатись, але цього було замало.

Тоді, у студентські роки, я поставив собі за мету вивчити і вільно спілкуватися двома іноземними мовами, тому почав приділяти щодня по 2-3 години англійській та німецькій за чергою (десь тоді прочитав, що мови так швидше вчаться). Це була моя помилка № 1: ніколи не вчіть одночасно кілька мов, кожна з яких у вас лише на елементарному рівні. Коли я це збагнув, то залишив свою німецьку на рівні десь між A1 та A2, вирішивши зосередитись виключно на англійській. Почав тоді з граматики (власне, що мене найбільше цікавило в мовах — розглядати їх як науку: з певним набором правил і законами), щодня робив з десяток вправ, зошити списувались доволі швидко. Не шкодую про той час, але це була моя помилка № 2: починаючи вивчати мову, не варто надто заморочуватись на граматиці, простих часів для початку з головою вистачить — краще зосередитись на вивченні нових слів і розмовних фраз.

І тут мені неабияк став у пригоді посібник Langenscheidt «Англійська за 30 днів» : 30 різних повсякденних тем щоразу з невеличким словничком, аудіювання і читання текстів, елементарні правила граматики з вправами, ще й цікаві факти про країну — саме те, з чого й потрібно було починати. За місяць я почав «відчувати» живу англійську на слух: не кажу про повне розуміння, але чітко вирізняв знайомі й незнайомі слова, я міг їх виокремлювати, навіть записати незрозуміле слово, знайти його у словнику і перекласти. Навички граматики теж допомагали — за місцем слова у реченні було нескладно зрозуміти, яку роль воно відіграє, і здогадатись про його значення.

Коли рівень опанування мови вже дозволяв мені читати зі словником, я намагався шукати і читати якомога більше статей англійською. В цьому є велика перевага, адже за кількістю і якістю статей англомовний сегмент інтернету випереджає наш. Технічні статті про програмування чи звукорежисуру, які мене дуже цікавили, було читати доволі легко, адже я мав додаткову мотивацію це робити. Згодом, збагнувши, що особливих труднощів у читанні я не відчуваю, підписався на англомовні журнали. Це дуже важливо — відчувати ефект і користь від вивчення мови, вона має працювати на вас, допомагати здобувати бажаний результат у чомусь. Вчити мову просто так — сенсу не надто й багато.

Наступною проблемою, яка здавалася мені невиправною, було невміння говорити. От ніби стільки сил витратив, ніби відчував значний прогрес, а розмовна англійська — на тому ж шкільному рівні. Тоді я вирішив підтягнути розмовну, але мій перфекціонізм сказав мені: «Чуваче, якщо ти не хочеш говорити, як індус (не маю нічого проти індусів, але їхній акцент дуже ріже вухо), ти маєш вчити фонетику і тренувати вимову».

Я тоді загорівся, адже це була ще одна цікава для мене наука, а не щоденне рутинне вивчення слів. Тож я накупив собі різних брошур, начитався статей на Вікіпедії, відкривши для себе багато цікавого: навчився правильно вимовляти звук [?] (саме задньою частиною язика, а не просто гугняво, як вчили в школі), збагнув відмінності між різними акцентами англійської мови (чому last в британському і lost в американському звучать ідентично), навіть міг розповісти, як і чому певне слово перекочувало з прагерманської в англійську саме в такій вимові, а в нідерландську — в іншій. Гадаю, ви вже здогадуєтесь, чи допомогло це мені досягти поставленої мети. Моя помилка і висновок № 3: краще спілкуватись з акцентом на рівні «лет мі спік фром май харт», аніж ніяк, боячись хоч щось із себе вичавити неправильно.

Я усвідомив, що моя найбільша проблема — малий словниковий запас. Адже саме згадування потрібного слова — як ручне гальмо, що вмикається при живому спілкуванні. А також потрібна власне практика живого спілкування. Очевидна ж річ: хочеш навчитись їздити на велосипеді — почни їхати, впади, підведись і продовжуй далі, доки не навчишся. Інакше — будеш просто дивитись, як катаються інші, уявляючи, що то міг бути ти. І я записався до «нейтів-спікера» у групу, на голову сильнішу за мій тодішній рівень спілкування (оскільки знання граматики дозволило успішно скласти тест), займався з ним пів року двічі на тиждень по 1,5 години. Потім ще пів року — з іншим викладачем, теж у групі, теж двічі на тиждень по 1,5 години. Разом з домашніми завданнями загалом приділяв англійській десь 5 годин на тиждень. Англійську справді можна вивчати самотужки, але у групі з викладачем ти прогресуєш набагато швидше (амінь)! Протягом цього часу я виписував незнайомі слова на картки і повторював їх щодня, їдучи в метро. Потім купив собі готовий набір карток для інтервального повторення. Це, певно, єдиний дієвий метод, знайомий нам ще зі школи, який справді працює. Шкодую, що активно не практикував його раніше.

Якось поцікавився у колеги, який мав чудову англійську, як саме він її вчив, і той відповів: «Все просто! Почни дивитись фільми в оригіналі з субтитрами — неважливо, якими. Просто дивись щодня якийсь фільм». Я прислухався до цієї поради, почавши дивитись «Друзів», але вони мені не зайшли (будь ласка, не кидайтесь камінням — я знаю, що багато цей серіал просто обожнюють). Але зайшов інший: на Netflix я залюбки передивився всі сезони Breaking Bad з усім його сленгом, сарказмом, різними манерами та інтонаціями спілкування. А також невербальними жестами, які теж дуже важливі у спілкуванні і яким не можна навчитись з підручників. Дивився по одній серії на день регулярно протягом кількох місяців. Дійсно, це доволі непогано прокачує: коли виникає потреба, мозок потім сам підсовує тобі готові шаблони та фрази, які ти навіть не намагався вивчати.

Що збагнув для себе за весь час вивчення мови: рівень англійської — не постійний, він то покращується, то погіршується. Не можна вивчити іноземну раз і на все життя, у ній потрібно постійно «варитись». Також інколи все залежить від настрою чи самопочуття: вчора на корпоративі десь у пабі ти міг з легкістю аристократично обговорювати з британцями «брекзит», а вранці на стендапі знову починаєш «бекати» і «мекати». Єдине, що не варто забувати: припускатися помилок — це нормально, коли чомусь вчишся, а акцент іноді навіть робить нас особливими.

Що раджу робити:

вчити слова за картками методом інтервального повторення;
дивитись фільми в оригіналі з субтитрами (спочатку українськими, потім англійськими, а потім і без них);
позайматись у групі з нейтів-спікером, згодом перейти на персональні заняття;
влаштуватись на роботу, де необхідна щоденна жива англійська;
подорожувати, спілкуватись з іноземцями у неробочій атмосфері;
читати статті на будь-які теми, що цікавлять, англійською мовою;
слухати, наспівувати та перекладати англомовні пісні.

Чого не раджу робити:

вчити одразу кілька мов, не опанувавши на достатньому рівні хоча б одну;
надто заморочуватись граматикою чи вимовою на початку вивчення мови;
боятись припускатися помилок чи відчувати сором за них;
зупинятись.

Проходження онлайн-курсів англійською та практика письма на форумах

Дмитро Даневський , Deep Learning Engineer в Respeecher

Як і більшість, я вивчаю англійську зі школи, але свідомо почав інвестувати час у вивчення мови років 5 тому. Формальний свій рівень не знаю, та й не певен, що це суттєво на практиці — вважаю, що знання мови не можна оцінити лише за однією шкалою. Людина може вільно читати складну художню літературу, але не могти без роздумів сказати кілька простих фраз — от який в неї рівень? Особисто я можу вільно читати більшість текстів, окрім художньої літератури з купою рідковживаних слів, можу слухати підкасти та аудіокниги, робити презентації та виступи англійською. Також можу без особливих зупинок спілкуватися на знайомі теми.

Я вважаю, що методи грають другорядну роль у вивченні мови, на першому ж місці — мотивація. Якщо ви знайдете щось, що вас мотивуватиме вивчати англійську протягом тривалого часу, то незалежно від методу, ви будете бачити прогрес. Проілюструю свою думку кількома прикладами.

Для мене певною поворотною точкою став момент на другому курсі університету, коли я усвідомив, що об’єми та якість інформації англійською можуть суттєво відрізнятися від джерел українською/російською. Я мав складнощі з тим, щоб банально знайти нормальні матеріали за курсами, що нам викладалися. А ті, ще радянські книжки, що радили викладачі, м’яко кажучи, не надто відповідали моїм вимогам. Тож якоїсь миті я майже цілком перейшов на джерела англійською. Спочатку це було дуже складно, кожна сторінка могла зайняти до пів години, але за певний час я адаптувався. Для цього довелось скласти словник тих слів, що викликали найбільше проблем — їх дуже швидко набралося декілька сотень.

Поступово вивчивши лексику у своїй предметній області, я зміг збільшити швидкість читання у 10 — 15 разів. Цей процес адаптації зайняв у мене трохи більше пів року, але це того вартувало.

Цей досвід мене надихнув на перехід на англійську і в інших сферах. Я почав дивитись західних блогерів та онлайн-курси англійською. Знову ж таки, спочатку це було складно, доводилось вмикати субтитри, але поступово й тут вдалося адаптуватися. Гадаю, дуже важливим моментом стало те, що мені подобався контент — це мотивувало не забивати, а продовжувати дивитись далі. Так я передивився з десяток курсів з machine learning, Python і data science, що допомогло мені знайти роботу, а бонусом я отримав набагато кращі навички аудіювання.

Моя усна англійська значно покращилась після того, як я почав робити доповіді англійською в університеті, а також коли влаштувався працювати в компанію, де робоче спілкування ведеться англійською.

Покращити якість писемної мови мені допомогли різноманітні англомовні форуми. Більшість людей в ІТ-сфері користуються StackOverflow майже щодня, але лише дуже невеликий відсоток відповідає там на питання інших учасників. Я б однозначно радив це робити, адже це може не лише зміцнити ваш авторитет у локальному ком’юніті навколо технології/мови, але й суттєво вплинути на рівень написання текстів англійською. Звісно, це не обов’язково має бути саме StackOverflow, нехай це буде форум на Coursera, коменти під відео на Youtube, Twitter або щось інше, що вам подобається: головне — писати, не лякатися помилок і робити це регулярно.

Я витрачаю на різні методи вивчення англійської в середньому 2 — 3 години на день. Частіше за все, це якось пов’язано з роботою, хобі або навчанням, тому я не рахую цей час як додатково витрачений саме на заняття англійською.

Якщо узагальнити, то мій рецепт — візьміть щось, що вам подобається або потрібно для навчання/роботи, і намагайтеся споживати більшість інформації з цієї теми англійською.

Вивчення мови за підручниками

Олексій, .NET-розробник, фрилансер

На мою думку, найбільш швидкий і дієвий спосіб вивчити англійську на достатньому рівні (B2) — це опанувати підручник «Assimil. English for russian speakers» . Колись я проходив Assimil для німецької мови, після цього почав розуміти десь 70% інформації в будь-якому фільмі в оригіналі. Дехто критикує ці підручники — нібито вони не відповідають рівню B2, але насправді це не так. Там є всі фразові дієслова та ідіоми, необхідні на цьому рівні, навіть приклад, як написати листа.

Після цього я опанував дуже гарний підручник «Mark Skipper. Advanced Grammar and Vocabulary» . Він відповідає рівням С1-С2. Насправді він мені в роботі не надто допоміг, оскільки майже ніхто з носіїв не використовує такий словниковий запас та лексику в роботі й побуті. Його користь лише в тому, що я можу почитати The Guardian, The Economist і зрозуміти в них понад 95% тексту або подивитись серіал в оригіналі. З іншого боку, на проходження цього рівня витрачається багато часу і також багато часу необхідно на його підтримання, тобто задоволення сумнівне.

Проблема з підручниками Assimil в тому, що вони вже не продаються в країнах СНД, тож треба замовляти їх з Франції або скачувати в pdf з інтернету. Я спробував й інші підручники, але, на мою думку, ці були найкращі.

Щоб дійсно відчути ефект від самостійного вивчення англійської за підручником, треба, я гадаю, займатись хоча б пів години чи годину в робочі дні для досягнення рівня B2 через рік. Для вищого рівня мені доводилося приділяти вже більше часу — щонайменше годину в робочі дні, а на вихідних я займався десь 3 — 5 годин. Для самоперевірки чесно самостійно виконував усі вправи, які пропонуються в підручниках: і усні, й письмові.

Письмову та усну англійську я не практикував спеціально. Якось побачив коментар на форумі, як одна жінка, не відвідавши в житті жодного уроку з вивчення мови, склала іспит CPE на 97%, коли прохідним результатом вже є 60%. Вона написала, що просто скупила всі кембриджські підручники з англійської рівня Advanced та сумлінно пройшла їх. Вона не згадувала, скільки витратила на це часу, але цей спосіб реально працює. Наприклад, коли я вчився в одинадцятому класі, накупив книжок з математики та фізики, де було приблизно 500 — 1000 задач з прикладами рішень. Я прогулював половину уроків в школі, щоби присвячувати цим книжкам 3 — 4 години на день. Таким чином склав шкільний іспит на максимальну оцінку та при вступі до університету набрав 29 балів із 30. З англійською в мене спрацювало так само.

Окрім цього, важливо дивитися серіали, де є багато advanced лексики, щоб тестувати свої знання. Це може бути Sex and the city, Homeland, Billions тощо. На мою думку, краще обирати серіали, ніж фільми, тому що вони дають системність, не треба довго щось шукати для перегляду.

Ще від початку навчання в університеті я виробив звичку ніколи не дивитися фільми заради самих фільмів. Тобто я вмикав фільм чи серіал в кутку екрана, щоби дивитись його і одночасно виконувати якийсь курсовий проєкт. Якщо ставало складно, то просто вимикав. Так роблю і зараз, коли, наприклад, пишу якийсь проєкт для себе. Тож я дивлюся все без субтитрів. Мені ніколи не вдавалося робити це систематично, але вважаю, що це все одно дало непоганий результат, враховуючи те, що в побуті спілкування відбувається на рівні intermediate, а в фільмах чи серіалах частіше зустрічається лексика на рівнях вищих рівнів.

З мого досвіду, немає сенсу дивитись щось іноземною мовою, доки не досягнеш рівня upper-intermediate або advanced, тому що це не прискорює вивчення мови, а лише пригнічує. Більше того, можна нахапатися сленгу.

Коли всі попередні етапи успішно завершено, можна спробувати скласти якийсь пробний іспит на кшталт FCE/CAE. Його можна знайти в інтернеті, у вільний доступ тести викладають для ознайомлення. Цей іспит перевіряє читання, граматику та аудіювання, тож там можна виявити свої слабкі сторони. В принципі, нічого особливого, просто треба мати купу вільного часу.

Практика говоріння

Наталія Рябоконь , Software Developer в Huuuge Games

Я вчу англійську ще зі школи, але гадаю, що вивчення в школі та університеті можна не враховувати — то був просто марно витрачений час. Активно вивчати мову я почала приблизно 5 років тому. Зараз оцінюю свій рівень англійської як upper-intermediate, кілька років тому склала пробний тест IELTS з результатом 6,5 бала.

За цей час я відвідувала курси в мовній школі та в компаніях, де працювала, і паралельно вивчала мову самостійно. Перепробувала різні спеціалізовані додатки — взагалі не зайшли, швидко набридали. А ось фільми та серіали в оригіналі з субтитрами і спілкування з закордонними колегами дійсно дали значний прогрес. Коли дивлюся фільми чи серіали, деякі незнайомі слова вгадую з контексту, але іноді зупиняю перегляд і перекладаю слово чи фразу в Google. Дуже добре запам’ятовується, до речі. У мене немає якоїсь системи перегляду фільмів, просто роблю це, коли маю вільний час.

З мого досвіду, починати самостійне вивчення мови варто лише після досягнення рівня intermediate. До цього краще займатися з викладачем, для якого рідна мова та сама, що й у тебе. Вважаю, що такий викладач може роз’яснити відмінність між особливостями і граматичними конструкціями обох мов. А ось вже коли граматику більш-менш опановано і необхідно розуміти швидку мову і переймати вимову, то native speaker незамінний. Корисно спілкуватися не лише з викладачами, а й також з «пересічними» носіями мови і з людьми, для яких англійська не рідна (це допомагає розуміти різні акценти).

Особисто мені найскладніше було припинити боятися розмовляти, а точніше, припускатися помилок в діалозі: довелося долати свого роду психологічний бар’єр. У результаті прийшла до своєї схеми, що допомагає спілкуватися.

Уявімо три розмовні рівні:

1. Висловлюватися так, щоб вас могли загалом зрозуміти: з помилками та хаосом у граматиці. Мета — щоб вас розуміли.

2. Використовувати прості речення, але граматично правильні, слова мають бути підібрані максимально коректно.

3. Вільна розмова, коли думки, що формулюються в голові, ви озвучуєте «на льоту».

Звичайно, хочеться відразу розмовляти вільно й гарно, але основний принцип — не боятися опускатися на рівень нижче, коли розумієш, що не вдається сформулювати складну фразу, або не пам’ятаєш, як побудувати потрібну граматичну конструкцію. Краще сказати хай як, ніж панікувати або впадати в ступор через думки про те, що якщо ви просто зараз не застосуєте умовний third conditional, вас вважатимуть ідіотом.

Звучить дивно, але щоб опанувати хоча б базовий рівень спілкування, мені потрібно було спочатку навчитися формулювати думки простіше рідною мовою. Практикувала усну мову спочатку на курсах двічі на тиждень з викладачами, а потім з носіями мови. Зараз у мене практика щодня на роботі на мітингах з іноземними колегами. Я розмовляю досить вільно, але помилки в побудові речень трапляються, можу забути слово, тоді стараюся замінити його синонімом або перебудовую фразу. Намагаюся запам’ятати слово, з яким виникли труднощі, а потім дивлюся його переклад.

З reading та writing все було набагато простіше, оскільки через специфіку роботи я стикалася з цим щодня й досі продовжую: це і листування, і корпоративні вебінари. Взагалі вважаю за необхідне практикувати англійську в тій чи іншій формі щодня, але щоб це було частиною активності, яка приносить задоволення, а не ще одним тягарем. Фільми в оригіналі, ролики на ютубі, онлайн-ігри, де треба спілкуватися, закордонні друзі, читання і перегляд матеріалів, які стосуються хобі — це все працює.

Розмова, перегляд вебтунів та блогів англійською заради задоволення

Алла Захаренко , Senior Test Engineer в GlobalLogic

Я вивчаю англійську ще з садочка, понад 20 років. Кілька років тому я складала іспит, який показав рівень C1.

Мені пощастило, в школі в мене дуже добре викладали англійську, тож після школи я вже вільно спілкувалася. Але якоїсь миті збагнула, що без регулярної практики стає складно говорити так сам швидко. Після того як я рік прожила в Німеччині й постійно розмовляла німецькою, мозок перемкнувся на цю мову. А коли повернулася додому і потрібно було розмовляти англійською, мені стало складно пригадувати якісь слова. Доводилося гуглити переклад слів рівня A2 — B1.

Що мені допомогло — то це те, що у відпустці за кордоном я намагалася говорити лише англійською. Якось в Єгипті через це навіть сталася смішна ситуація. Я з усіма розмовляла англійською, а одного разу в ресторані до мене підійшов офіціант і запитав: «Навіщо ви говорите англійською? Я ж бачу, що ви російськомовна».

Я займаюся дайвінгом, тож коли приїжджаю у відпустку, постійно спілкуюся англійською з інструкторами та іншими туристами. І це дуже мені допомагає підтримувати нормальний рівень розмовної англійської. Просто спілкування на роботі чи стендап англійською — це все не те, бо виявляється, що крок вліво, крок вправо — і ти вже не можеш вільно говорити на інші теми.

Відкрила для себе ще один лайфхак — у мене обов’язково має бути щось, пов’язане з англійською та не пов’язане з роботою, що приносить мені задоволення. Наприклад, я читаю вебтуни просто заради задоволення, не для того щоб вивчати англійську, але це дуже допомагає мені. Читаю їх щодня, іноді годину, а іноді й 5 годин, але в середньому десь 1,5 години на день. Якщо трапляються нові слова, перекладаю їх і читаю далі. Іноді в одному епізоді трапиться 2 — 3 нових слова, а в іншому вебтуні за 100+ епізодів не буде жодного.

Також допомагає підписатися на англомовних блогерів на YouTube, тільки це теж має бути не пов’язане з роботою, інакше лексика буде досить обмежена і, швидше за все, жодних нових слів для мене там не зустрінеться. А якщо я дивлюся щось просто заради задоволення, більше ймовірності, що трапляться нові слова, які я перекладу й запам’ятаю. Але найголовніше — це ніколи не буде в напряг.