Український Стенфорд

Як показує приклад того ж ДОП, в освіті, як і в ремонті, розбираються всі. Спробую і я, чи що, додати свою думку в загальний котел під рубрикою чогось на кшталт «Вісті з полів».

Нещодавно проскакувала качина новина про те, що в Києві збираються відкривати філію Стенфорда, що викликала у багатьох WTF-момент. Та й, взагалі, з появою он-лайн Стенфордський курсів цей університет став такий собі поп-іконою в освіті і випередив з піару навіть МІТ. А от у нас де університети навіть в Топ-1000 світового рейтингу не входять, що означає , що наше технічна освіта - це повна лажа. Але от, що цікаво, мій сусід по робочому місцю, Роман Ворушін якраз отзанімался цього року на ai-class і ml-class (я не міг собі дозволити таку розкіш при наявності своїх студентів - але записався на наступний семестр:), і я мав можливість трохи послухати, що ж там викладають. Як не дивно, всі теми то знайомі: напевно, дивно, але практично всі ми проходили в КПІ. Т.е. викладачі наші і те, що вони розповідають, виявляється, цілком актуально.

Далі, Україні за кількістю IТ-фахівців, що сформувалися тут, входить якщо не в першу п'ятірку, то в першу десятку по світу. І відгуки про якість цієї маси людей дуже позитивні (наприклад, мені говорили, що за статистикою фідбек замовників у Одеська, українці стабільно в топ-3). Крім того, українські студенти часто займають призові місця на якихось глобальних IТ-олімпіадах та інших конкурсах. Тобто якщо судити за кількістю та якістю основного продукту, українські технічні вузи повинні входити не те, що в першу тисячу, а й у першу сотню університетів (причому, розриву то великого в цій першій сотні немає). Чому це не так? Можливо, важливо ще, хто і як рахує: здається, місце в рейтингу дуже сильно визначається ступенем інтегрованості/близькості з американською системою. ;) При цьому зрозуміло, що американська система на сьогодні найсильніша, але це не так важливо для нас, як відповідь на наступні 2 питання:

Чому важливий перше питання? Тому що без відповіді на нього ми весь час намагаємося вирішити не ту проблему і полагодити те, що не зламано. Тобто, звичайно, наше IT-освіта дещо по-ніж зламано:

Але головна проблема, як на мене, зовсім в іншому. Головна проблема в тому, що більше половини студентів просто не хочуть освоїти спеціальність, на якій вони навчаються. Мене не перестає дивувати, але це факт: більшість студентів факультету інформатики КПІ не хочуть вчитися програмувати або ж розбиратися в комп'ютерах. І відмовки, що це складно не каналу: за моїми спостереженнями, більшість навіть не пробує. Тобто я не кажу, що у всіх повинно виходити, але хоча б пробувати то можна? Більшість навіть не пробує, а намагається знайти спосіб «обдурити» систему. У цьому, напевно, і є головна проблема нашої системи: ми надто поблажливо ставимося до таких спроб.

Це при тому, що ні для кого вже, здається, не секрет, що професія програміста - мабуть, найперспективніша в Україну: хороший заробіток, цікава робота, приємні умови праці, і можливість досить легко звалити закордон для тих, хто до цього прагне. Яка ще потрібна перспектива розумній людині, що надійшов до вузу? Виявляється, що саме потрібне - це диплом, потім - оцінки в ньому. Тобто суспільство (в особі батьків, оточуючих і самих студентів) направляє людину до вузу не за знаннями і вміннями, а за папірцем (без якої, як було встановлено в совку, «ти комашка»). При тому, що за всю мою професійну кар'єру, як і за кар'єру всіх моїх знайомих, ніхто в неї не заглядав, та й, взагалі, мало хто цікавився її наявністю. Більше того, навіть ми - ті, хто, власне, пожинаємо плоди своєї IT-освіти, досить низького про нього думки і, схоже, вважаємо, що воно не має відношення до нашої професійної реалізації (ну, звичайно, ми всього добилися самі, всупереч всім перешкодам ...;)

Загалом, як на мене, рецепт створення українського «Стенфорда» досить простий. По-перше, залишити тільки ті 30% студентів, які хочуть чогось, крім диплома, і направити на їх навчання ті ресурси, які зараз прямують на навчання 100%. (Як цього досягти: тут, по-моєму, хороший приклад є навіть у нас - це Могилянка, точніше її прозора система прийому студентів через тести. Ключове слово: прозора). Ну і друге - сформувати мем про те, що технічне/IT освіту (у тому числі й отримане в українських вузах) - це найпряміший шлях до успіху, а от диплом - це фігня. Для цього потрібно спочатку самим повірити в це. Ви вірите? ;)

P.S. Що стосується другого питання, то відповіді на нього ми спробуємо дізнатися у візіонерів і новаторів освіти на весняному TEDxKyiv - Talents. Education. Development.

Опубліковано: 22/12/11 @ 08:03
Розділ Різне

Рекомендуємо:

Дайджест: стандарт C1X і його критика , нові онлайн- курси від MIT , на захист CoffeeScript , кадровий дефіцит у Кремнієвій Долині , золоте століття розробника, навчальний мультфільм для PM
Дайджест: стандарт C1X і його критика , нові онлайн- курси від MIT , на захист CoffeeScript , кадровий дефіцит у Кремнієвій Долині , золоте століття розробника, навчальний мультфільм для PM
Чи потрібен оффтоп на тематичному блозі
RSS в Twitter, або як у Твіттері читати тільки потрібне
Інтерв'ю із засновником iPhones.ru : як зробити проект з відвідуваністю 100к на добу і послати подалі Electronic Arts