Історичний меморандум « про ненапад» : порятунок чи консервація ринку ІТ ?

[Від редакції: Едуард Рубін - директор Харківського комп'ютерно-технологічного коледжу, доцент НТУ «ХПІ», голова наглядової ради компанії Telesens Int.]

Не так давно в одному з постів на форумі ДОП я пообіцяв присвятити окрему колонку наслідків тієї історії, яка сталася 8 років тому. На жаль, зі статтею «до дати» не встиг. І все ж ... подія, трапилося 15 квітня 2005 року в Харкові, зробило настільки сильний вплив на ринок і настільки по-різному досі сприймається його учасниками, що цілком заслуговує ретроспективного аналізу. Пишаюся тим, що свого часу доклав руку до підписання документа, хоча і прозвучало тоді на мою адресу і на адресу моїх колег багато критики, часом навіть досить ворожою.

Тим, хто не в курсі, нагадаю: у квітні 2005 року був підписаний меморандум про принципи кадрової політики Асоціації «ІТ України». Згідно з цим документом 15 компаній домовилися не переманювати один у одного фахівців. Т. е. підписанти добровільно взяли на себе зобов'язання не перекуповувати працівників і ставити один одного в популярність, якщо хтось з фахівців сам виявить бажання змінити місце роботи. Ці принципи, між іншим, діють досі і багато в чому визначають ситуацію на ринку праці і в Харкові, і, наприклад, у Львові.

Але тоді практично моментально український ІТ-світ розколовся на дві частини: одні гаряче вітали угоду, вбачаючи в ньому вихід із затяжних кадрових боїв, інші були категорично проти, кваліфікуючи його як суперечить ринковим принципам і як наступ на права працівника. Зрозуміло, що серед підтримуючих його було більше менеджерів, серед які не підтримують - рядових програмістів.

Особисто я впевнений, що саме завдяки даній угоді нам вдалося трохи охолодити розігріту практично до межі ситуацію на кадровому ринку, відшукавши необхідні противаги нестримного росту зарплат у галузі. І саме завдяки цьому заходу ми сьогодні стали однією з найбільших аутсорсингових країн Європи з оборотом 1,5-2 млрд доларів на рік. Саме завдяки цьому припинилася божевільна плинність кадрів, і ІТ-компанії серйозно зайнялися навчанням молодих фахівців, аж до співпраці з найбільшими вузами.

Чому я так кажу? Тому що одним з головних китів аутсорсингу є ціна розробки, а вся ціна в ІТ-бізнесі складається переважно з розміру зарплати. І чим вона вища, тим менш привабливим стає ринок. Вартість робочої сили в той час росла настільки швидко, що ми реально могли втратити ринок в лічені роки. Це зростання не був адекватний ні знань фахівців, ні тієї ситуації, яка складалася на ринку. Я добре пам'ятаю хлопчиків щойно зі студентської лави, які, нічого ще толком не вміючи, просили стартову зарплату в тисячу доларів. Все це було наслідком того, що на ринок приходили компанії, готові викладати за потрібного фахівця будь-які гроші, весь час підштовхуючи ціни вгору.

Втім, такого роду «нагнітачі» є і сьогодні (в основному серед аутсорсингових компаній), тому вважаю, що меморандум досі не втратив своєї актуальності. Не хотів би тут протиставляти аутсорсингові і «продуктові» компанії. Ми насправді пов'язані тісніше, ніж здається на перший погляд, і не можемо розвиватися один без одного. Можливо, продуктовий бізнес - завтрашній день багатьох ODC-розробників, як аутсорсинг - вчорашній день багатьох «продуктовиків».

Тому нам варто знайти баланс інтересів, щоб завтра ніхто з нас не опинився біля розбитого корита. На мій погляд, щоб зберегти загальну конкурентоспроможність, різниця у вартості розробки (читай: оплату праці) повинна бути не менше 25% в порівнянні з ціною розробки в інших європейських країнах. І якщо в Німеччині 1:00 «офісного» програміста коштує 60 євро, а програміста-фрілансера - 35 євро, то, значить, в Україні вона поки не повинна перевищувати 25 євро. Адже ми вже підійшли до цієї межі: зараз ціна однієї години українського програміста нерідко оцінюється в 25-30 доларів. Чи не варто нам усім подумати про це?

Уявіть, що при невгамовному зростанні цін з України йде кілька великих закордонних замовників. Потім - ще і ще (ринок дуже чуйний до таких сигналів). Чи треба говорити, що відразу на біржу праці виплеснеться велика кількість фахівців? Реальна ціна робочої сили моментально піде вниз, але ж все будуть як і раніше вимагати звичних зарплат. Ринок може опинитися в ситуації лихоліття, потрібно чимало зусиль, щоб повернути сюди замовників.

Це якраз те, чого нам вдалося уникнути в свій час, підписавши меморандум, який зовсім не є документом у дусі кріпосного права. Навпаки, мова йде про цивілізовані правила гри, і тільки. На жаль, не всі розуміють це.

Ось тут, на ДОП, присутні і керівники компаній, і бізнесмени, і програмісти. Зрозуміло, що у всіх різні погляди і різні інтереси. Але чи можемо ми як спільнота всерьз обговорити рецепти, які дозволять і зберегти нинішню динаміку ринку в цілому, і забезпечать поступальний, але адекватне зростання зарплат у галузі?

Ось таким актуальним питанням, мабуть, завершу цей «історичний» екскурс.

Едуард Рубін

Опубліковано: 08/07/13 @ 07:51
Розділ Різне

SEO Блог

Історичний меморандум « про ненапад» : порятунок чи консервація ринку ІТ ?

Рекомендуємо: