Релокація в Чехію очима #дружинипрограміста

Мене звати Ольга. І я дружина програміста. Сьогодні хочу поділитися з вами досвідом переїзду девелопера з родиною (тобто зі мною :) в Прагу з Києва. Сталося це в липні 2016 року. До переїзду я працювала Project manager в PR агенції. Чоловік мій працював (і працює) в аутсорсі і, загалом, в Києві ми почували себе дуже добре. Але в якийсь момент стало нудно, хотілося змінити картинку і певний час пожити за кордоном.

Країна і місто

В одному з рейтингів Чехія увійшла у ТОП-10 країн привабливих для експатів. З рейтингами можна погоджуватися або ні, але з власного досвіду та з розмов з іншими іноземцями, які живуть у Празі роками, цілком можу пояснити таку високу позицію. У Чехії нижчі податки ніж, скажімо, в Німеччині, а також відчутно нижчі витрати на медичне страхування, оренду житла, транспорт, продукти. При цьому, для програміста та фахівців інших інтелектуальних професій достойні зарплати. Про співвідношення зарплат/витрат порівняно з Україною трохи нижче.

У Празі багато локацій, звідки відкриваються гарні краєвиди

Якщо розглядати саме Праги, то це безумовно і є культурний та діловий центр Чехії. Тут є величезна кількість кафешок, пабів, магазинів, присутні світові бренді, яких у нас поки немає, і натовпи туристів за будь-якої погоди. Альо варто зазначити, що ресторани тут не такі яскраві та круто продумані, як у Києві чи Львові. Тут вони дуже прості, мало концептуальних місць зі сміливим дизайном та оригінальним задумом.

Культурне життя активні — в Празі багато музеїв, театрів, галерей, часто відбуваються мистецькі акції та новини.

У Празі є багато іноземних компаній і дуже-дуже багато іноземців. Пражани переважно знають англійську мову, старше покоління — російську; українську в цілому розуміють також (багато подібних слів). У метро написи і оголошення часто дублюються англійською. Чехи трепетно ставляться до рідної мови, і її потрібно тут вчити. Це не так критично, як в окремих землях Німеччини з німецькою, альо вивчити основу — small-talks, лексику, щоб записатися до лікаря, відвідати поліцію для іноземців тощо — точно потрібно. Чехи дуже позитивно ставляться до іноземців, які намагаються говорити чеською (перевірено в державних установах неодноразово). Знання чеської мови для високо - і середньо кваліфікованих фахівців зустрічається у 90% вакансій. Деякі мої знайомі тут влаштувалися на роботу в міжнародні компанії, де окрім англійської їм нічого не треба. Це переважно ІТ-шники.

Куди ж без Празьких мостів

Прага невелике місто, порівняно з Києвом. Населення — 1 млн 200 тис. Відповідно, по приїзду сюди нам не вистачало ритму великого міста. Чоловік переживши переїзд легше і простіше, як мені здається, — робота в цьому відіграла значно роль. Для дружин/чоловіків, які їдуть за своїми половинками в іншу країну і опиняються там не ті, що без друзів, звичного життя, а і без роботи, головне пережити перші три місяці, далі стає легше.

Окремо варто сказати, що місто саме по собі — дуже красиве і різнобарвне. Це ніби музей під відкритим небом: Празький град, Старомістська площа, парк Летна, Рієгорові Сади, панорами міста з Вишеграду... краще 1 раз побачити, ніж 100 разів почути.

Празький град і лебеді — такі ж обов'язкові атрибути туристичної Праги, як Карлів міст та астрономічний годинник

У спальних районах зустрічаються звичні для нашого ока панельні (здебільшого) та цегляні багатоповерхівки, побудовані в радянські часи, альо смороду у дуже гарному стані — відремонтовані, багато з них розфарбовані в яскраві кольори (не білі і не сірі, як у нас), з працюючими ліфтами і нормальними під'їздами. Також у Празі популярні п'ятому ятиповерхівки та 2-3 поверхові будиночки на 4-8 сімей. Висотна забудова дозволена лише в певних районах міста, щоб не псувати краєвид. У Празі багато парків, скверів, є доглянуті озера та зони відпочинку, по відчуттях, повітря чистіше, ніж у Києві (якщо не селитися біля заводу «Старопрамен»:).

До тими пива — його тут п'єр ють завжди і всюди. Уявіть моє здивування, коли влітку о 13:00 в ресторанах під бізнес-ланчі чехи замовляли собі 0,3 L пивка. ;) У підручниках з чеської мови купа тематичних ілюстрацій.

Тема уроку, як ви розумієте, «Розпорядок дня»

Переїзд та візові питання

Коли чоловік отримав пропозицію релокуватися в Прагу, ми, чесно кажучи, довго не думали. По-перше, досить легкі на підйом, по-друге, географічне розташування, близька до української мова, непогані показники зростання економіки Чехії, шенгенська зона — сприяли позитивному рішенню.

Візову підтримку нам надала компанія чоловіка. Якщо коротко — для висококваліфікованих українських працівників раніше оформлювалися так звані «зелені картки», які ніби спрощують процедуру отримання робочої візи до Чехії, по приїзду такий працівник отримує стандартну чеську робочу карту (тими Blue card не торкаюся — не стикалися поки з її отриманням). Коли кандидат затверджений — ві пройшли співбесіди/узгодили всі деталі/підписали контракт, чеський роботодавець повинен все одне розмістити вакансію на спеціальному сайті Міністерства праці, щоб дати шанс чеху зайняти вакантне місце. Ці процеси можуть проходити паралельно. Роботодавець розміщує вакансію, ви збираєте документи.

Процес релокації курувала компанія, у тому числі отримання візи та робочої карти — послідовність дій, списки документів, вимоги до оформлення, термін подачі тощо. Список документів чималий — контракт, диплом, підтвердження бронювання житла (на місяць, для в'їзду), білети, рух по рахунку (поточний) та інші, усе перекладене чеською мовою. Документи для членів сім'ї на візу — практично такі ж, як і для звичайної шенгенської візи, у моєму випадку — довготермінова національна віза «D». Увесь процес від згоди на переїзд до посадки нашого літака в аеропорту ім. Вацлава Гавела зайняв близько півроку, але можна організуватися швидше.

Що далі?

Щойно відійшовши від вікендового рандеву по Празі, програміст зареєструвався в Поліції для іноземців за місцем проживання і вийшов на роботу.

А які перспективи у члена сім'ї із довготерміновою візою? Відповідно до чеського законодавства, член сім'ї працівника-іноземця отримує карту довготермінового перебування («ВНП») та має вільний доступ до чеського ринку праці. Подаватися на таку карту можна за 3 місяці до завершення дії у їздної візи. Є ще така норма, що тією із подружжя, хто працює, повинен прожити щонайменше 6 місяців в Чехії і тільки потім spouse може отримати ВНЖ з правом на роботу.

Вид на місто неподалік від Празького граду. Забудова і «фірмовий» вигляд центральної частини міста охороняється (тут не може бути нових балконів, висоток, навіть черепиці іншого кольору)

Як на мене, роботу знайті не дуже доладно. Вакансій багато, в місцевих новини постійно розповідають про недостатню кількість робочої сили в Чехії (я маю на увазі і висококваліфікованої). Лекше знайті роботу знаючи мови — чеську, англійську. Російська та українська — суттєвий плюс в міжнародних компаніях. Варто займатися нетворкінгом від самого початку — ходити на курси і знайомитися з людьми, відгукуватися на запрошення нових друзів і всім розповідати, хто ви, чим займалися, що вмієте та як прагнете працювати. Плюсом для себе я бачу ті, що в Празі я можу одразу отримувати ЗП 800-1000 доларів і при цьому не бути програмістом/тестувальником.

Виходить так, що переїхавши сюди, чоловік дещо втратив у зарплаті, через податки, але враховуючи мій майбутній дохід, як іншого члена сім'ї, можна вийти на прийнятні гроші і не сильно відчувати вищі ціни на повсякденне життя. Заощаджувати стільки як в Україні у нас поки не виходить — витрати перших місяців, подорожі, знайомство з місцевими ресторанами/кіно/кав'ярнями, відсутність роботи у мене. Але, чесно кажучи, це потрібно розуміти перед від'з'їздом і просто буті готуємо.

Прогулянки набережною приємні, часто пригадуємо Оболонь, хоча майже нічого спільного:). Наступного року празька влада планує ще більше облагородити набережні

Ціни і зарплати

Валюта країни — чеська крона, 1 євро — 27 крон, долар — 25. Курс суттєво не змінюється роками. Ціни тут порівняно з Україною (супермаркетами і закладами Києва) не так вже й відрізняються.

Продукти коштують або так само як в Україні, або дорожчі максимум на 10-30%. У ресторанах/кафешках ціни не дуже відрізняються, але я б сказала, що на рівні середніх київських закладів, наприклад, на двох можна посидіти і на 250 крон, і 300, і на 600. Верхньої межі немає.

Мінімальна зарплата в Чехії вважається однією з найнижчих в Європі і складає 366 євро або 9 900 крон. Якщо знаєш кілька іноземних мов (англійська, російська, українська) і маєш вищу освіту, то в середньому у Празі можна розраховувати на 1-1,5 тис. доларів чистими. Зарплати програмістів за чеськими мірками високі — сеніори можуть отримувати 2-3 тис. доларів чистими. Альо це дуже грубий зріз — багато залежить від проекту, компанії тощо. Це не так багато, як можна заробляти в Україні, але враховуючи те, що другий із подружжя може заробляти ще хоча б тисячу доларів, хороший рівень життя собі можна забезпечити.

Квартирне питання

Суттєво відрізняється лише ціна на оренду квартир. Вона десь у 1,5-2 рази дорожче ніж у нас (порівнюю лише Прагу і Київ) — від 450 до 900 доларів (залежно від розташування та кількості кімнат). В основному, знайомі познімали собі так звані 2+КК (спальня і велика кухня-студіо), 2+1 (дві кімнати і кухня окремо) — в районі 600-700 доларів неподалік від метро, парків, магазинів. Комунальні послуги — від 60 до 200 доларів (а може й більше), що залежить від квадратури квартири.

Квартири здебільшого у хорошому стані — сантехніка, підлога, кухня. Окремо мабуть варто сказати, що власники дивляться за квартирами — проводитися аудит котлів, електромереж тощо.

Можна шукати з ріелтором — так швидше, або самому на відповідних сайтах. Деякі ріелтори нас лякали, що іноземцям чехи неохоче показують квартири і вибиратимуть з альтернативних варіантів не українців. Ми з таким в реалі не стикалися, головне бути привітним до власника квартири, розповісти трохи про себе (нема проблем з візою, де працюєш і що маєш довгостроковий контракт).

Стандартні панельні будинки в спальному районі Праги

Власниця квартири в перші дні нашого заїзду за власний кошт найняла майстра, який перевірив котел (котлу — 2 роки), він його розібрав, почистивши і сказавши, що в принципі все і так було ок. За півроку, що ми живемо, вже перевіряли газові лічильники та плити у кожній квартирі та будинку цілому. Ми нічого за це не платили. Цікавий пункт у договорі оренди — перед виїздом ми повинні пофарбувати стіни в білий колір. Під час проживання — можемо малювати їх хоч у чорній, хоч у помаранчевий горошок. Договір захищає і власника, і нас — ми платимо вчасно, власник сплачувати всі необхідні податки, і нас не можуть викинути на вулицю, не попередивши раніше узгодженого терміну. І останнє — я не зустрічала оголошення від чехів, де б вказувалось, що не можна заселятися з маленькими дітьми.

Невеликі будиночки також характерні для спальних районів міста

Іпотеку тут можна взяти під 1-3% на 5-20 років і виплачувати на рівні з вартістю оренди або й суттєво менше (залежить від першого внеску та тривалості). Вартість непоганих 2к квартир стартує від 150 000 євро.

ІТ

Спершу ІТ-комьюніті нам видалося досить малочисельним і не таким жвавим як в Україні. Нещодавно ми познайомились з чехами, які працюють в продуктових ІТ-компаніях. Вони запевняють, що ринок насправді розвинений, і ми просто не дуже заглиблювались, а для розумних програмістів з України проблем з працевлаштуванням взагалі не буде. Серед відомих гравців ринку IT можна назвати — Microsoft, Skype, SAP, DHL, Hewlett-Packard, RedHat, IBM, Cisco, Oracle, Apple.

Медицина

В Чехії працює страхова медицина. Роботодавці часто оплачують страховку як бонус при працевлаштуванні. Незайнятим потрібно купувати комерційну страховку (8-12 тис. крон/рік, тобто приблизно 320-480 дол./рік). Ми поки майже не стикалися з місцевою медициною, альо відгуки я чула різні. Скарги здебільшого на довгу чергу очікування, коли треба записуватися за півтора місяця, щоб потрапити до лікаря. Це стандартно для Європи, насправді. У будь-якому разі, якісь базові ліки краще везти з собою з України, щоб не очікувати на рецепт.

Транспорт

Неодноразово чула ще до приїзду, що в Празі добре розвинена транспортна система. Так і є. У Празі громадський транспорт — це метрополітен, трамваї, автобуси, приміські електрички, фунікулер на пагорб Петршин і річкове сполучення влітку. Для усіх видів діє єдина оплата за проїзд: 90 хвилин — 32 крони (1,28 дол.). Найпопулярніший транспорт — метро і трамваї. Для тривалого перебування варто купити універсальний проїзний — персональний (3650 крон/рік або 146 дол.) або безособовий (6000 крон/рік або 240 дол.). Турнікетів і кондукторів немає, контролери можуть вибірково перевіряти людей на станціях і у вагонах. За 7 місяців у мене перевіряли наявність проїзного 4 рази. Штраф за безквитковий проїзд — 800-1350 крон (32-54 дол.).

Пробки на дорогах бувають рідко, багато людей на щодень використовують громадський транспорт, власні авто для тижневих накупів та подорожей за місто

Майже всюди є ліфти на станціях, також багато трамваїв мають низьку посадку, що зручно для людей з обмеженими можливостями та людей з дитячими візочками. Це насправді перший і такий суттєвий плюс, на який ми звернули увагу в Празі — місцева влада працює над безбар'єрним доступом. Різні категорії людей транспортабельні і видно подальший розвиток підтримки людей з особливими потребами.

Варто сказати, що велосипедних доріжок не так багато, як, наприклад, у Відні чи Дрездені.

Автомобілі і пішоходи здебільшого намагаються дотримуватися правил дорожнього руху, і залізно — завжди пропускають швидкі допомоги та громадський транспорт.

Подорожі та міграція

Ніде правди діти, відкриті кордони — це супер. Європейці активно їздять одне до одного, натовпи туристів у Празі і в Дрездені тому підтвердження. Тут дуже популярні автобусні подорожі, а поїзди все ж дорозі задоволення. Також, хто не боїться літати, звісно ловити акції лоукостерів. За півроку ми поїздили по Чехії, Іспанії, Італії, Німеччині.

Рим, Італія

Якщо говорити не тільки про подорожі як туризм, а в цілому про мобільність, то іноземці, з якими ми тут познайомились (європейці), не сприймають переїзди по роботі чи навчанню як виняткові речі. Вони дуже мобільні, считают переїзд можливістю отримати новий досвід, пожити кілька років за кордоном — нормальна практика, ознака відкритого світу та власного бажання.

Фаталізму і категоричного сприйняття переїзду не зустрічала, хоча на цю тему в компанії експатів завжди говорять, але швидше у напрямку відповіді на питання — як вам тут і куди далі? Звісно, вони громадяни ЄС, і їм простіше справлятися з бюрократією, з якою обов'язково стикаємось ми, non-EU citizens. Але було б бажання. :)

Дрезден, Німеччина

Чехи

Існує досить багато міфів про чехів та їхнє ставлення до українців. Напевно в кожної людини стосунки з оточуючими складаються по-своєму, тому не буду переповідати байки. Я особисто помітила, що чехи дуже ввічливі, і хоч самі себе вони считают скептиками і не дуже привітними, але в общественных місцях — метро, магазин, поліклініка, парк, книгарня, музей і т. д. — це не так. За півроку життя тут, жодного разу ми не стикнулися з хамством чи невмотивованою агресією. Ніхто не дає порад з виховання дітей, зовнішнього вигляду тощо у транспорті чи в магазині. Повсякденний етикет вімагає — вітатися, дякувати і прощатися всюди і з усіма — сусідами і їх гостями, якщо ти їх бачиш в перший чи десятий раз на день, в магазині з продавцями, які зважують м'ясо, з контролером в метро. Основна перешкода для інтеграції в середовище — це звісно мова, але головне не соромитися і вчитися у процесі розмови.

Оффтоп — спеціально для #дружинпрограмістів

При переїзді потрібно бути готовою до того, що буде багато вільного часу (якщо у вас немає дітей), багато стресових ситуацій, пов'язаних з нерозумінням місцевих реалій і відсутністю звичного кола спілкування. З власного досвіду раджу одразу йти на мовні курси, хоча б на місяць, і знайомитися там з новими людьми, ходити на тематичні meet-ups, додаватися в групи для експатів на Фейсбуці і якнайбільше подорожувати. Також у Празі купа музеїв, бібліотек тощо. Нові враження і нові люди допомагають швидше адаптуватися.

Один з підручників чеської (не найкращий насправді). Практика + інтенсивні граматичні курси і поступово можна освоїтися

Щодо пошуку роботи, то у всіх звичайно складається по-своєму. Але, повторюся, на тусовках (зустрічі експатів, якісь семінари, презентації) варто використовувати кожну можливість знайомитися і зав'язувати контакти. Декілька разів мені розповідали про вакансії саме під час таких розмов. Чехи досить специфічні в плані роботи (це мені так розповідали, тому не буду стверджувати) — вони ніби менш амбітні та менш старанні/відповідальні щодо робочих обов'язків. Натомість, демонструючи бажання працювати, правильно підкреслюючи свій попередній досвід, освіту можна одразу справити потрібне враження.

Компаніям потрібні копірайтери зі знанням англійської/російської/української, менеджери з роботи з клієнтами, оператори на лініях підтримки клієнтів (Xerox, наприклад, постійно шукає такий персонал), менеджери з продажів на закордонні рінк, IT-шники, викладачі російської/англійської/німецької і т. д. Зі знанням чеської мови полі ще ширше. Знайома з Киргизстану, що приїхала з чоловіком-програмістом, зі знанням лише російської влаштувалась на роботу на курси чеської мови менеджером з роботи з клієнтами, працює на російськомовну аудиторію. Звичайно, психологічно непросто перебудуватися на роботу за кордоном, з незнайомим законодавством, в новому мовному середовищі... Можна далі перелічувати складнощі, але сприймайте це просто як даність, шукайте у потрібному вам напрямку і не зациклюйтесь лише на сайтах роботи.

А тепер ті, про що на Доу мабуть досі не писали. :) Індустрія краси у Чехії дещо відрізняється від України. Багато салонів краси тримають у єтнамці, але їх треба просто обходити стороною. Краще довіряйте українкам, які працюють вдома, їх можна знайте у Фейсбуці, та ще краще по рекомендації тих, хто вже давно тут живе.

Якісні одяг та взуття можна купувати дешевше, ніж в Україні, під час розпродажів, знижки відчутні, особливо у перед та після різдвяний період. Тут головне не перестаратися. :)

Виноградник у парку «Рієгорові сади», тут проходять фестивалі вина

І наостанок, пам " ятайте, що сумувати за будинком, друзями, рідними — це нормально, головне не залишатися на самоті з цим сумом, а використати час перебування за кордоном з максимальній користю для себе, адже мінімум — нова іноземна мова, досвід вирішення різноманітних ситуацій у незнайомому середовищі і розширення кругозору вам забезпечені. ;)

Опубліковано: 09/02/17 @ 11:00
Розділ Різне

SEO Блог