Туди і назад: чому українські розробники повертаються в Україну після еміграції

За останні 5 років серед IT-фахівців посилилася тенденція до переїзду за кордон. Згідно з опитуванням на DOU , твердо мають намір повернутися тільки 5% емігрантів. 19% опитаних сказали, що точно не повернуться в Україну, 42% — швидше за все не повернуться.

Юрій Іванченко, Дмитро Скороход та Антон Стремовский спочатку повертатися не планували, але з різних причин після декількох років життя в Данії, Латвії та Ізраїлі все ж змінили свої рішення. На прохання DOU розробники розповіли про еміграцію, плюси і мінуси життя в обраній країні і пояснили, чому вирішили повернутися в Україну.

Юрій Іванченко , 3,5 роки прожив в Данії

У Копенгагені

До переїзду я працював на позиції .NET Developer в компанії Intego Group. Про еміграцію замислювався давно, очікуючи спокійного життя, високого рівня соціальних послуг та впевненості у завтрашньому дні. Однак, забігаючи наперед, скажу, що мої очікування роматничного «поравалитика» не виправдалися — ціна, яку запросила Данія від мене як від іммігранта, виявилася завищеною і неконкурентоспроможною.

Переїхав до Копенгагена я в 2013 році. За час перебування в Данії встиг попрацювати в абсолютно різних компаніях. Це був і «датський Амазон» — компанія Saxo. І менш відомі компанії на зразок Nordic Insurance Software, яка виробляє програмне забезпечення для страхових компаній. Скрізь займав посаду .NET-розробника.

Що мені сподобалося в Данії. Копенгаген — прекрасне місто, дуже красивий. У 15 хвилинах їзди на поїзді — третє місто Швеції — Мальме. 50 хвилин прямий рейс на Берлін. Данія — стабільна, спокійна і безпечна країна з високим рівнем суспільних сервісів: спілкування з чиновниками по email, велодоріжки, одна з найкращих систем громадського транспорту в ЄС. Але найкраща — не значить досконала: поїзди запросто можуть запізнитися або зовсім бути скасованими з-за того, що несподівано випав сніг.

Що не сподобалося. Скандинавія — регіон, де живуть спокійним, розміреним сімейним життям, але з однією поправкою: «де скандинави живуть спокійним, розміреним сімейним життям». Ніякої спокійного життя для приїжджих до отримання постійного виду на проживання не буде — тільки постійні нерви і надмірне навантаження (а це ~5-6 років проживання і кілька непростих випробувань по мові та культурі Данії). Проблема в тому, що вам зі свого доходу доводиться робити непропорційно великі внески в бюджет, ніж місцевим, адже уряд не може допустити падіння їх рівня життя. А на приїжджих уряду наплювати, приїдуть інші.

Мене обурює, що люди платять за послуги, які навіть теоретично не зможуть отримати. У цьому випадку, по ідеї, треба було б їм дати податкову знижку на строк до набуття всіх прав, як у Нідерландах.

Так що запропонувати середньому і старшому українському айтишнику Скандинавія може хіба що перспективу. Перспективу залишитися жити тут на пенсії та дати можливість своїй родині і дітям жити у комфортному соціальному середовищі. Але в Данії через агресивних дій вкрай правих партій, які впливають на уряд, ця перспектива стає все більш примарною.

Інша крайність західного світу, яка не так сильно представлена в Данії, але все одно є, — це політкоректність. Дуже напружує. Весь гумор, оголошення, мистецтво — все унормировано. Якщо випадково бовкнув щось віддалено ображає, то всі на тебе дивляться як на сатану. Будь-яке «непопадання» в місцеві моральні установки викликає шок на обличчі і т. п. Для мене це як прогулянки по мінному полю.

У Данії прийнята скандинавська «зрівнялівка» рівня життя всіх громадян: прибиральниця або касир тут може собі дозволити подорожі по Європі. Айтішники тут отримують звичайну середню зарплату, на яку можна нормально жити — не так комфортно, як в Україні. Однак якщо порівнювати двох досвідчених програмістів в Києві і в Копенгагені, то з-за низьких податків київський зміг би відкладати набагато більше копенгагенського. Ми волею випадку і завдяки власним зусиллям опинилися в унікальній ситуації, коли можна отримувати стільки ж або навіть вище, ніж у країнах Нової Європи, при цьому віддаючи символічні цифри у вигляді податкових відрахувань.

Чому вирішив повернутися в Україну? Повернувся я не суто з-за грошей і споживання, а з-за того, що в Данії почала сильно погіршуватися ситуація з інтеграційними правилами: уряд в односторонньому порядку ускладнило правила гри для highly-skilled фахівців.

Коли ми переїжджали в Данію, то там було все дуже добре в плані взаємин з іноземцями. Вимоги були справедливими, соціалка працювала. Але потім відбулися теракти в центрі Копенгагена і відразу за ними були вибори — таке ось фатальний збіг. Друге місце за чисельністю в парламенті зайняла партія націоналістів.

Вони почали політику, згідно з якою:

Посилили вимоги щодо мови. З-за цього мій період навчання зріс удвічі.
Ввели новий іспит з культури. Всі старі знання були втрачені, а новий іспит не можуть здати навіть самі данці. Цей іспит вже став предметом жартів у данців. Наприклад, працівник одного з мережі магазинів Irma зробив таку рекламу: «Ми не можемо здати цей іспит, але у нас найкращий кави».
Збільшили вимога до розміру заробітної плати.

До того ж, став з'являтися специфічний ідеологічний фон: місцями відвертий націоналізм, формалізований у державних політиках. Наприклад, купити житло іммігранту набагато важче просто тому, що він іммігрант і т. д і т. п.

Таким чином, після останніх ускладнень інтеграційних правил я перестав бачити мотивацію для себе. Спочатку я дивився на цю країну з перспективою залишитися пустити коріння, але країна вирішила в односторонньому порядку віддалити цю перспективу. Я не вважаю це нормальним і справедливим. Я — не ресурс, не біоматеріал якийсь, яким «затикають соціальні дірки». Це був двосторонній договір, однак він був порушений в односторонньому порядку. Так як ніяких особливих санкцій ввести проти країни я в односторонньому порядку не можу, я прийняв рішення виїхати.

Підсумовуючи, скажу, що Перший світ — це, безумовно, одне з найкращих місць для життя на планеті, але не варто його ідеалізувати. Не варто ставити собі переїзд як самоціль і забувати про те, що в ЄС практично скрізь жити не так приємно, як в Україні. Життя одне, потрібно встигнути насолодитися нею. А переїхати можна завжди.

Та й взагалі, не потрібно розглядати як переїзд перелом у житті. У розвинених країнах люди їздять все життя туди, де є робота і умови. Потрібно і нам вчитися так робити.

Дмитро Скороход , 2 рокі проживши у Литві та Латвії

Порт Клайпеда, Литва

До переїзду за кордон я працював на позіції iOS Developer у компанії Software MacKiev. До того, щоб поїхати жити в іншу країну, мене підштовхнула участь у Євромайдані. Я усвідомив, що Україна і країни Балтії малі спільні стартові позиції та спільні проблеми після звільнення від радянської окупації. Альо Литва, Латвія та Естонія досягнули членства в Євросоюзі, зоні євро та Шенгені. Я захотів побачити ці країни зсередини та зрозуміти секрет їхнього успіху, щоб у майбутньому повернутися в Україну та допомогти їй стати такою ж успішною.

На той час у Литві діяла програма, яка дозволяла проживати в країні підприємцям, що ведуть там будь-який бізнес. Мене підтримав мій батько, PHP Developer, і ми вирішили поїхати разом. За 3 тис. євро ми купили двокімнатну квартиру на головній площі міста Науйойі-Акмянє та займалися там програмуванням.

Проте через деякий час у зв'язку з міграційними ризиками Литва змінила законодавство: тепер, щоб проживати в країні, треба було взяти на роботу мінімум трьох литовців. Наш малий бізнес не був готовий до таких змін, і я почав шукати роботу, яка дозволила б мені залишатися в Балтії.

Шукав у всіх трьох країнах. Дуже швидко отримав пропозицію працювати у столиці Латвії, Ризі, в якості Senior iOS Developer в компанії Accenture. Так я знову змінив країну.

Проти країн Балтії Росія веде інформаційну війну так само, як проти України. Мені сподобалося ті, як ці країни відповідають на агресію: розвитком і боротьбою з корупцією. Наприклад, Литва займає 13 місце в світі за швидкістю мобільного інтернету 4G і 3 місце за покриттям. Латвія — на 18 місці за швидкістю та на 23 за покриттям. За Індексом економічної свободи Естонія займає 6 місце в світі, Литва — 16, Латвія — 20, Україна — 166.

Що мені сподобалось в країнах Балтії. Тут дуже серйозна увага приділяється розвитку ІТ і бізнесу. Чиновники не просто роблять гучні заяви про роль ІТ в економіці, але і створюють сприятливе законодавство, а ще відвідують IT-компанії. Так, компанію Accenture, у якій я працював, тоді відвідав віце-президент Єврокомісії Валдіс Домбровскіс. Щодо законодавства, достатня знаті лише один факт: у Латвії та Естонії нульовий податок на нерозподілений прибуток, що мотивує бізнес не виводити гроші з економік цих країн.

Тут офіційне працевлаштування: ті, що в Україні називається «за трудовою книжкою». Це гарантує гідну пенсію, адже сплачуються великі податки, внески в пенсійний фонд та інші соціальні фонди.

Розробник з 7 роками досвіду може мати у Латвії зарплатню 3000 євро на руки, при цьому державі буде сплачено додатково 2250 євро. Розробникі рівня Middle/Senior з менших досвідом можуть розраховувати чистими на зарплатню в діапазоні 1000-2500 євро. Таким чином, сума на руки плюс-мінус дорівнює тій компенсації, яку цей спеціаліст з його технологією та досвідом мав бі в Україні. З тією лише різницею, що в Україні програміст-ФОП матиме мінімальну пенсію, а якщо надовго захворіє, ніхто йому не платитиме. Коли в Латвії після нещасного випадку я потрапив у лікарню на два місяці, держава компенсувала мені 80% зарплатні за весь період перебування на лікарняному, а страхова оплатила лікування. Після цього я вийшов на роботу, де мене чекали, і став вже просто-таки закоханим у Латвію і впевненим, що так, як у них, повинно бути і у нас в Україні.

. Про особливості життя та роботи в Латвії я розповідав у окремій статті .

Що не сподобалось? Не сподобалося ті, як Литва вчинила з підприємцями. Всі до останнього сподівалися, що дозволять залишитися тим, хто вже живе в країні. Але влада прийняла рішення всіх прогнати, включаючи тих, у кого діти вже навчалися у школах і садочках литовською мовою. Програмісти ще змогли залишитися через працевлаштування, а від перукарі, сантехніки тощо були вимушені їхати додому.

Чому вирішив повернутись в Україну? Скажу чесно, що я часто шкодую про те, що повернувся. Але зробив так, бо відчував провину за те, що у роки війни з Росією за кордоном. Головне, що я зрозумів, — це ті, що я тут маленький програміст, який може вирішувати проблеми на рівні ієрархії у юх в у ю контролері або співвідношення класів у програмі. Для вирішення глобальних проблем України, — як-то непрозорість влади, погане бізнес-середовище, корупція, — нікому мій міжнародний досвід не потрібен. Максимум, що я можу робити, — це битися головою об стінку з вимогою створити Антикорупційний суд.

Тім, хто тільки думає про переїзд, я можу порадити не вагатися, а сідати за пошуки роботи за кордоном. Наша проблема в Україні у тому, що ми абсолютно не знаємо іноземних мов, крім російської. Наша англійська звучить убого. А мову на гідному рівні ві можете вивчити тільки в країні, де на ній говорять. Кожен, хто хоча би декілька років провів за кордоном та повернувся, на українському ринку праці має додаткову цінність за рахунок знання мов. А хто не повернувся, має впевненість у своїй старості та у майбутньому своїх дітей.

Я сам у майбутньому готовий знову пожити ще декілька років за кордоном та здобути новий життєвий досвід. Але не зараз. У ці складні для країни часи хочу побути тут. Не можна просто так повернутися в Україну, фекнути та поїхати назад в благополучні країни. Життя в Україні зараз — це теж унікальний досвід. У 90-ті країнам Балтії говорили, що вони не зможуть потрапити в Євросоюз, зараз це говорять нам. Я налаштований на ті, щоб у світові своїх можливостей змінювати Україну.

Антон Стремовский , 10 років прожив в Ізраїлі

Єрусалим, вид з Вежі Давида

Я працюю в IT з 2002 року. До переїзду за кордон я админил мережу на одній із баз у великій компанії, яка займалася виробництвом винно-горілчаних виробів і солодощів. До цього працював у держнагляд охорони праці в Запоріжжі: писав внутрішній софт на PHP і за сумісництвом був внутрішнім Helpdesk — так як у нас всі працювали на Linux, допомога була потрібна часто.

Переїхати і пожити за кордоном я хотів давно, але зміг реалізувати свій план тільки в 2004 році. Я оформив документи і поїхав жити в Тель-Авів на ПМЖ, мало уявляючи, що мене там чекає та що це за країна. У мене є єврейське коріння, бо мені відразу в аеропорту видали громадянство в односторонньому порядку.

Роботу заздалегідь я не шукав. Спочатку брався за чорну роботу, мив посуд, протирав пил у великій Hi-Tech компанії. Через 4 місяці влаштувався в техпідтримку до одного з провайдерів. Завдяки знанню івриту мене взяли дуже швидко.

Через кілька років я вирішив трохи змінити рід діяльності і перейшов на посаду Asterisk VOIP Engineer, вивчивши IP-телефонію з нуля. У цій області я пропрацював майже 8 років, а потім зважився спробувати себе в iOS-розробці. Вчив все за книжками, відеоуроків, питав друзів, спілкувався з іншими досвідченими розробниками.

Забігаючи наперед, скажу, що попрацювати iOS-розробником в Ізраїлі мені так і не довелося. Але я отримав оффер від української компанії, що і стало причиною повернення.

Що мені сподобалося в Ізраїлі. Я прожив в Ізраїлі 10,5 років — за цей час були і радість, і розчарування. Мені подобалася повна доступність всього. Країна омивається трьома морями — Середземним, Мертвим і Червоним — останнє, щоправда, далеко. Тут тепло 9 місяців у році, в будинках завжди є гаряча вода від сонячних бойлерів. До плюсів можна віднести хорошу медицину, чисті поліклініки. Громадянам Ізраїлю доступний безвізовий в'їзд у понад 140 країн, включаючи Канаду, Австралію і Нову Зеландію.

Люди позитивні і усміхнені. Звичайно, в будь-якій країні є погані люди, але тут їх меншість.

Що не сподобалося. Життя в Ізраїлі дуже дорога. Наприклад, якщо ви не програміст, то ваша зарплата буде коливатися між 6-9 тис. шекелів ($1700-2600), і це дуже мало. Зарплати IT-фахівців залежать від досвіду роботи і області. Наприклад, Android/iOS з 1-3 роками досвіду отримує 20-22 тис. шекелів ($5700-6300), з досвідом 3-5 років — 22-25 тис. шекелів ($6300-7100). Цифри приблизні, засновані на статистиці HR-компаній.

Оренда квартири дорога: для однієї людини 1-2 кімнати обійдуться в 2500-3500 шекелів ($700-1000). Податки великі, прогресивна система оподаткування: чим більше заробляєте, тим вище відсоток.

Не дуже добре працює громадський транспорт. В Шаббат ні транспорт, ні магазини, як правило, не працюють.

Чому вирішив повернутися в Україну? В Ізраїлі я пройшов велику школу життя, набрався досвіду, отримав мовну практику. Але деякі очікування з приводу розробки, на жаль, не виправдалися. Тут складніше, ніж в Україні, знайти роботу, особливо для iOS-програмістів, так як багато компаній перевели свої потужності в Україну, Росію та Білорусь. В основному в Ізраїлі котируються C, C++, C#, Java Enterprise, в меншій мірі веб-розробники.

Вивчаючи iOS, я написав своє перше додаток «Новини Ізраїлю» — це була стрічка новин, які я распарсил з одного ізраїльського ресурсу. Додаток отримало близько 1500 унікальних завантажень. Друзі регулярно користувалися, і всі хвалили. Однак мене ніхто не брав на роботу через брак досвіду.

Саме тому я і вирішив повернутися в Україну, отримавши оффер від запорізької компанії. Мене взяли без досвіду iOS-розробки — і я погодився, ризикуючи всім, що в мене було в Ізраїлі. Мені довелося залишити все заради цієї мети. Однак громадянство Ізраїлю я не втратив, так що повернутися завжди встигну.

Мені здається, немає ідеальної країни. Зазвичай я всім раджу з'їздити за кордон, попрацювати там, щоб переконатися, що мішки з грошима самі по собі ніде з неба не падають, молочні ріки і кисільні береги не течуть. Але можна отримати дуже стоїть життєвий досвід.

Всі чомусь думають: «Ось я поїду і заживу» — але це омана. У будь-якій країні є свої аферисти, які прагнуть нагріти руки на недосвідчених мігрантів.

У майбутньому я б хотів попрацювати в Лондоні або де-небудь у Німеччині. Я був і там, і там, і мені дуже сподобалося. Хоча життя в цих країнах не дешева. Але поки мене все влаштовує в Україні. Принаймні, тут я не віддаю за житло 40% доходу. Все пізнається в порівнянні.

Опубліковано: 19/02/18 @ 11:00
Розділ Різне

SEO Блог