Лікар-девопс. Як це — поєднувати медицину та роботу в IT - SEO Blog - все про пошукову оптимізацію та веб розробку українською.

Лікар-девопс. Як це — поєднувати медицину та роботу в IT

Удень він працює в IT-компанії, а вночі — рятує людей. Ельдар Алієв веде «подвійне» життя і спить по кілька годин на день. Він працює на двох роботах: Senior DevOps Engineer у компанії SoftServe та лікарем екстреної медичної допомоги. Про свій нестандартний графік Ельдар розповів DOU.

Олімпіада з програмування і вступ до медичного

Знайомитися із програмуванням почав у 14 років. У мене була настільна книга «Програмування на мові C++», така собі Біблія, з неї я починав. Потім іншу літературу шукав і так вчився.

Перший комп’ютер удома з’явився, коли я був у третьому класі, це приблизно 2004 рік. Я був одним із перших у дворі, в кого була така техніка. Батьки працювали підприємцями та купили комп’ютер, щоб вести бухгалтерію. Але й мені часом випадала можливість ним покористуватися. Робив на ньому реферати: в усіх від руки, а в мене друковані, з малюночками. Потім, у класі восьмому, з’явився власний комп’ютер, на якому я вже міг займатися своїми справами.

Я навчався у Білій Церкві, школа спеціалізувалася на підготовці фахівців у сфері інформаційних технологій. У восьмому класі почав ходити на олімпіади зі спортивного програмування. Першого разу провалився і сильно засмутився, думав закинути, бо це не моє. А потім батьки все ж переконали. Сказали: «Ти так довго займаєшся, спробуй ще раз. Якщо знову не вийде, тоді вже вирішиш, чи продовжувати».

Наступного року пішов ще раз і виграв. Це був дев’ятий клас, дійшов до обласного етапу, а там — поразка. У десятому ж потрапив на всеукраїнський рівень, а в одинадцятому їздив у Варшаву на міжнародний. Ми там посіли третє командне місце.

Потім готувався до ЗНО, склав біологію, українську мову та математику — кожен предмет на 190 балів і більше. З дитинства мріяв стати лікарем, хотів допомагати людям. Тому подав документи і у Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова, і в Київський політехнічний інститут на медико-інженерний факультет.

До медичного не пройшов ні в першій, ні в другій хвилі — було багато пільговиків, тому віддав документи до КПІ. Зрештою в останній день подачі мені зателефонували з Вінниці і сказали, що я проходжу за третьою хвилею. Наступного ранку я вже віз туди документи і так став студентом медичного. Медицина все ж була у пріоритеті.

Водночас під час навчання в університеті програмування не покинув. Окрім C++, займався вебпрограмуванням, на фрилансі створював сайти. На той момент це було дуже круто. У старших класах завдяки цій роботі мав кишенькові кошти, бо міг часом за ніч зробити якийсь простий сайт. Переважно це були інтернет-магазини. Одного разу навіть створив міжнародний сайт із продажу авіазапчастин. У певний момент почав формувати портфоліо, але потім пішов в інженерію.

На другому курсі напросився працювати санітаром, потім отримав перший сертифікат (склав медичний ліцензійний іспит «Крок» ) і мав право працювати фельдшером. Цим і займався до кінця навчання в університеті.

Підпрацьовував у різних лікарнях, ходив на чергування, хотів зрозуміти, чим саме займатися. З самого початку було бажання стати психіатром. Але не склалося. Мені сказали: «На жаль, нічого в тебе не вийде». Коли почалася анестезіологія, викладач зумів мене зацікавити і я обрав цей напрям. Паралельно брав на фрилансі різні підробітки в IT.

Якось в університеті дізналися про це і влаштували мене на роботу. Так я став лаборантом кафедри і розробляв програмне забезпечення для університету. На той момент нейронні мережі були новинкою, але ми вже їх застосовували. Хтось і досі цим користується, може, навіть згадує мене.

Тоді у нас відкривали гістоморфологічну лабораторію. Гістоморфологія вивчає тканини на клітинному рівні. У лабораторії вимірюють їхні розміри, збирають кількісні показники, вивчають компоненти клітин. Я написав програмне забезпечення, яке автоматизувало цей процес. Людині більше не треба було сидіти й рахувати, скільки є в мікропрепараті клітин.

На нашому мікроскопі була камера, вона підключалася до комп’ютера, а з неї робився знімок. Його «заганяли» у програму, і вже вона замість людей рахувала і потім друкувала гарний звіт. Платили мені небагато, і такі розробки були більше моєю ініціативою. Усе ПЗ я залишив там, можна сказати, подарував університету.

Перша робота в IT-компанії

Спеціальних курсів з IT я ніколи не відвідував. Просто в інтернеті шукав матеріали та опрацьовував їх. В університеті вдень я вчив медицину, а працював і займався програмуванням уночі. Так щодня упродовж кількох років. Чергувань у лікарні мав 8-12 на місяць.

Взагалі навчання в медичному університеті не дуже просте, одне із найважчих. Ти привчаєшся до того, що часу постійно бракує. Йдеш на пари о восьмій ранку, повертаєшся після шостої. Домашні справи до восьмої вечора, потім домашні завдання на наступний день, о дванадцятій ночі відкривається друге дихання і продовжуєш далі щось робити. Коли хочеш більше встигнути, шукаєш спосіб, як це зробити. Загалом тоді чіткого графіка не було, міг три дні вдома взагалі не з’являтися: з чергування відразу на пари, після пар займався роботою, потім вчив пари в бібліотеці і знову йшов на чергування.

Після шести років навчання в медичному пішов на інтернатуру. Подивився, що там і як, і перестав ходити. Відчув розчарування, у мене було інше бачення, як це має бути. Хотів брати участь в операціях, займатися практикою. Натомість ми часто носили шафи чи мили підлогу. Для чого стільки часу вчитися, отримати диплом з відзнакою, щоб потім працювати прибиральником?

На шостому курсі почав працювати із серйозною IT-компанією, назву не буду розголошувати. Перша співбесіда була на кухні в коворкінгу на площі Льва Толстого в Києві. У залі місць не було, тому вони кажуть: «Пішли на кухню, сховаємось у куточку». Приїхали іноземні замовники, які самі на мене вийшли, і запропонували поспілкуватися наживо в Києві. У мене того дня мали бути пари, але я вирішив ризикнути: поїхати й заодно перевірити свою англійську.

Я пройшов інтерв’ю, зробив тестове, і вони мене швидко взяли. Спочатку команда налічувала семеро людей, всі вони були з Ізраїлю, і ми разом працювали у віддаленому режимі. Фінансування цей проєкт не мав, але ідея була дуже крута. У мої обов’язки входило спілкування з клієнтами, підтримка та розробка архітектури для них. Зараз це велика компанія з мільйонними капіталами. За пів року після початку роботи почали наймати людей у США, ми опинилися у різних часових поясах, тому через різницю у часі вдень мене ніхто не відволікав. А пізно ввечері я міг працювати. Часом брав ноутбук на чергування і там займався роботою. Згодом звідти звільнився, бо не відчував, що можу побудувати кар’єру, хоча з колегами й досі спілкуюся.

Знову оновив LinkedIn. До Києва їхати не планував, натомість хотів до Львова. Там було багато друзів, зокрема тих, що вчилися у медичному університеті й пішли в IT. Вони запустили успішний стартап, до якого думав приєднатися, але так вийшло, що рекрутери із SoftServe зреагували швидше — знайшли мене на LinkedIn і запросили на роботу.

Буквально за три дні відбулося інтерв’ю, і мені надіслали пропозицію на позицію Senior DevOps Engineer. Зараз я продовжую працювати на цій посаді, але готуюся до підвищення.

В університеті я пішов у відділ кадрів і кажу: «Все, я звільняюсь». Але там не хотіли відпускати, придумували різні приводи, як мене лишити, не віддавали трудову книжку.

Насправді ніхто прямо не пояснював причини. Але, очевидно, не хотіли втрачати співробітника з медичною освітою і технічними знаннями. Це спеціалізація досить вузького профілю, ще й, по суті, на мінімальній зарплаті.

Приблизно два місяці тривав цей процес, і вони зрештою здалися. За цей час я відкрив ФОП і потім переїхав до Києва. Пів року працював лише в IT, згодом почав сумувати за своїм «нічним життям». Хтось вночі ходить у клуби, а я на роботу.

У Києві я пішов у відділ кадрів служби екстреної медичної допомоги й кажу: «В мене є диплом, я готовий робити будь-яку роботу, але є одна умова: можу працювати тільки вночі, вдень у мене інші справи». Там сказали: «Спробуй. Якщо будуть якісь проблеми — звільнимо». Але от уже два роки працюю. Цінують, кажуть, щось добре роблю.

Поєднання медицини та IT

Нині більше працюю в IT: маю повний робочий тиждень із понеділка по п’ятницю по вісім годин на день. Починаю о десятій ранку і завершую о шостій вечора, часом можу працювати й до дев’ятої. Решту часу навчаюся або займаюся домашніми справами, лягаю спати приблизно о третій ночі. Для планування використовую Trello.

Моя робота в IT і медична професія ніяк не перетинаються. Колеги на «швидкій» переважно навіть не в курсі, що я займаюся програмуванням. Можна сказати, що я живу подвійним життям.

Коли відновився на «швидкій», брав добові чергування у вихідні: у п’ятницю ввечері йшов і повертався в неділю зранку. Сьогодні така ситуація в країні й світі загалом, що людей бракує, тому працюю більше. Якщо раніше мав по 6 чергувань на місяць, то тепер близько 12.

Чи думав я залишити медицину і працювати лише в IT? Мені шкода кинути що перше, що друге. Я міг би поринути в медицину повністю: знайти роботу в приватній клініці, наприклад, і фінансове питання не виникало б. Але мене цікавлять обидві сфери, і я сподіваюсь у майбутньому їх поєднати. На Заході цінні спеціалісти, які мають знання і в медицині, і в програмуванні. Гостро стоїть питання виробництва медичного обладнання, яке потребує таких компетенцій. Думаю, колись мені це знадобиться.

Щоб працювати повноцінно лікарем, потрібна інтернатура. Тому я відновився у столичному медичному університеті. Скоро матиму ліцензію МОЗ України на надання медичних послуг. Моя робота на «швидкій» йде в очну частину навчання. Це не аспірантура, де треба писати кандидатську. У стаж мені пишуть «лікар екстреної медичної допомоги». Хочу отримати ліцензію. Поки не знаю навіщо, але маю бажання, щоб усе було й на паперах.

Так, я весь час працюю. Мабуть, я вже вийшов з того віку, коли думав про відпочинок і розваги. Можу спати по три-чотири години на день. Вночі, коли чергую, іноді дрімаю, хоча спати заборонено. Кількість викликів залежить від дня тижня і пори року. Влітку у п’ятницю-суботу ввечері найбільше. В середньому до 20 викликів на день.

Буває, що всю ніч їздиш і назад на підстанцію не заїжджаєш, а часом сидиш і чекаєш. Тоді можу почитати книжку: з медицини чи технічну. Дуже люблю українську класику. Останнє, що сподобалося, — «Хмари» Івана Нечуя-Левицького. Дуже актуальний сьогодні твір.

В університеті трохи нав’язували авторів, які за спеціалізацією теж були лікарями. Так я полюбив Михайла Булгакова: «Собаче серце» і «Майстер і Маргарита». Це мої улюблені твори. Коли вперше читав, не дуже розумів, а з часом повернувся і сприйняв по-іншому.

На «швидкій» часто трапляються стресові ситуації, майже щоразу. Деякі речі, про які я можу говорити вільно, непідготовлену людину шокують. Різне буває: жорсткі ДТП, кров, мертві люди. Люди зі слабкою психікою, які не здатні таке витримати, покидають медицину ще в університеті.

Досвід в IT допомагає в медицині. Робота програміста тренує мозок і навчає будувати логічні послідовності, прораховувати всі кроки навіть у буденному житті. З часом, коли займаєшся технічними науками, починаєш продумувати всі варіанти та можливі недоліки. В анестезіології теж усе треба на кілька кроків наперед прораховувати, зокрема застосування препаратів і їх комбінацій. Пам’ятати про особливості певних людей щодо віку, статі, стану здоров’я. Коли стресова ситуація, ти на автоматі рахуєш усе, що треба, і не піддаєшся емоціям.

Колеги в лікарні думають, як заробити гроші, прогодувати сім’ю, це їх відриває від самої роботи. А я про це не переживаю, маю змогу прохарчуватися. Повністю віддаюся роботі, займаюся нею з фанатизмом.

Я працюю з медициною уже майже вісім років і в таких умовах не стресую. Мене вже важко чимось здивувати. Схожий досвід не впливає на моє життя: на одній роботі я одна людина, а на другій — інша.

Так, часом я втомлююся від усього, але це легко вирішити. Беру відпустку, їду в теплі краї, абстрагуюся і далі повертаюся до роботи. Під час відпочинку я не просто лежу на пляжі, а завжди проводжу час активно: йду на дайвінг чи катаюся на квадроциклі.

Більшість проблем ми самі собі вигадуємо. Але треба налаштовувати себе на те, що це робота і всяке трапляється. Тоді вигорання не буде.

Особливості графіка та відпочинок

Для тих, хто хотів би змінити професію і почати працювати в IT, я раджу передусім з’ясувати, чи справді вам це цікаво. Часто люди починають займатися програмуванням, бо вважають, що так матимуть високу зарплату. Але для того, щоб повністю та із задоволенням віддатися роботі, вона має подобатися. Рекомендую шукати IT-курси, які організовують спеціалізовані компанії, і вчитися там. Потім уже думати, куди йти далі. Зрозуміло, що не кожна людина може себе організувати так, щоб вивчитися самостійно. Щоб краще впорядковувати час, варто прочитати книгу «Scrum. Навчись робити вдвічі більше за менший час» Джеффа Сазерленда.

У мене вільна розмовна англійська. Вивчав теж сам. Мав книжечки з граматики, а словниковий запас формував із фільмів, які дивився в оригіналі з субтитрами. Допомогло також спілкування з друзями з-за кордону, і так англійська у мене виробилася.

Гроші не були моєю ціллю. Програмування завжди було захопленням. Я люблю логічно мислити, а таке хобі дає можливість це робити, будувати причинно-наслідкові зв’язки. Комусь подобається розгадувати кросворди, а мені — програмувати.

Іноді у вихідні, якщо не чергую, сплю 7-8 годин, це і є мій відпочинок.

Ще у школі я став кандидатом у майстри спорту зі стрілецької справи, а потім почав займатися єдиноборствами. Від початку карантину спорту стало менше — тренер людина старшого віку, він обмежив свої соціальні контакти. Раніше було два тренування по дві години на тиждень.

Працюю фактично без вихідних. Є неділя, але цього дня я навчаюся. Планую найближчим часом отримати посаду Solution Architect, тому активно готуюся до складання сертифікаційних іспитів. Наявність сертифікацій є обов’язковою умовою для просування по кар’єрних сходах, це підтверджує рівень володіння тією чи іншою технологією.

Спектр моїх обов’язків на проєкті широкий, ми використовуємо багато різних технологій. Завжди треба глибоко вивчати завдання та основні вимоги клієнта. Особисто я будую інфраструктуру у хмарних середовищах, а вони пропонують весь функціонал, який потрібен для бізнесу.

Наразі у SoftServe я займаюся автоматизацією процесів інтеграції та доставки програмного забезпечення, плануванням інфраструктури програмних продуктів. Це заощаджує час розробників і гроші клієнтів.

Завдання цілком залежать від проєкту, а власне від технічних вимог і бачення клієнта, тому деякі вміння доводиться освоювати в процесі роботи.

Чи радив би я комусь спробувати жити у такому режимі? Звісно, ні. Через недосипання можуть бути проблеми зі здоров’ям, хоча зараз я цього не відчуваю.

Щоб жити за схожим графіком, треба навчитися організовувати час: розписати кожну годину життя. Пожити так кілька місяців, потім це стає звичкою, а ще пізніше залежністю — без цього ти вже не можеш.

Опубліковано: 27/08/20 @ 10:00
Розділ Різне

SEO Блог